Під час інформаційних сесій та консультацій U-LEAD представники органів місцевого самоврядування та керівництво закладів охорони здоров’я (далі ЗОЗ) не лише отримали детальний та фаховий аналіз змін у галузі охорони здоров'я, а й можливість поставити експертам U-LEAD питання стосовно планування своєї діяльності на 2023 рік. Представляємо відповіді на топ-три питання.
Якими є альтернативні джерела аналізу та контролю за діяльністю ЗОЗ?
Повноваження власника ЗОЗ є доволі широкими. У плануванні та реалізації цих повноважень більшість власників спираються на ті дані, які подаються самими закладами в рамках підготовки місцевих програм фінансування, різних заходів у сфері охорони здоров’я, у процесі звітування або затвердження фінансового плану. Та чи завжди цих даних вистачає для прийняття виважених рішень? За допомогою яких ресурсів можна отримати додаткову інформацію або верифікувати інформацію, подану ЗОЗ? Одним із відкритих джерел верифікованої інформації є Е-ДАНІ у вигляді дашбордів, які розміщенні на сайті Національної служби здоров’я України (далі НСЗУ) за посиланням. За їхньою допомогою завжди можна:
- перевірити основні показники діяльності ЗОЗ первинного і спеціалізованого рівнів;
- порівняти ці показники з показниками інших ЗОЗ;
- побачити та проаналізувати у динаміці інформацію щодо надходжень та витрат, рівню оплати праці працівників ЗОЗ за категоріями;
- дослідити, в якому об’ємі виписуються та погашаються рецепти, в тому числі за програмою «Доступні ліки»;
- дізнатись, чи закуповуються медикаменти та товари медичного призначення та який % ці закупівлі становлять у загальних витратах ЗОЗ.
Наприклад, показниками для аналізу можуть бути кількість і специфікація направлень на консультації, дослідження, госпіталізації та пріоритетні послуги, які формуються в ЗОЗ, та % їхнього погашення в цьому ж закладі у порівнянні з % погашення в інших закладах охорони здоров’я. Ці показники, з одного боку, дають чітке розуміння про те, чи наявний доступ до тих медичних послуг у мешканців громади, на які сформовані ці направлення. А з іншого боку, вони свідчать про те, організація яких медичних послуг чи консультацій на місцях має бути в пріоритеті. У свою чергу, якщо % непогашених направлень є вищим, ніж в середньому по іншим закладам охорони здоров’я, то це є підставою для подальшого дослідження причин цієї ситуації власником разом із самим закладом. Також необхідно звертати увагу на показники закупівель медикаментів та товарів медичного призначення у порівнянні з показниками інших ЗОЗ, подібних за об’ємом обслуговування.
Якими є підходи до фінансування заходів з «охорони здоров’я» з бюджету громади?
3 листопада 2022 року були прийняті зміни до Бюджетного кодексу України, які виключили з пункту 3 частини першої статті 89 Підпункти «а», «а-1», «б», «в» і «г» . Відтепер стаття 89 регламентує, що видатки, які здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад на охорону здоров’я, включають в себе:
ґ) оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;
д) місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам, місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;
е) місцеві програми громадського здоров’я.
Враховуючи однозначність трактування підпункту «ґ» «про оплату комунальних послуг» та звичайного використання підпункту «д», саме підпункт «е» викликає найбільше питань та суперечностей в частині практичного аспекту його реалізації. При формуванні бюджетних програм, що мають будь-яку дотичність до сфери охорони здоров’я, широке розповсюдження має посилання саме на підпункт «д» на відміну від підпункту «е», де йдеться про громадське здоров’я. Зазвичай, у назвах бюджетних програм з охорони здоров’я фігурують слова на кшталт «підтримка та розвиток ЗОЗ», хоча нерідко йдеться про заходи, які напряму не пов’язані ані з розвитком, ані з підтримкою ЗОЗ. В більшій мірі ці заходи відповідають потребам або усього населення громади, або певних груп мешканців громади, наприклад, закупівля та забезпечення засобами індивідуального захисту, закупівля ліків, харчування та товарів медичного призначення для індивідуального користування мешканців, додаткові щеплення тощо. Як наслідок, ці заходи повністю підпадають під загальне визначення програм саме громадського здоров’я, таких як:
- боротьба з епідеміями;
- репродуктивне здоров’я;
- охорону материнства та дитинства;
- заходи з діагностики та профілактики, що не входять у ПМГ (додаткові скринінги, дослідження на онкопатологію, тощо);
- щеплення поза національним календарем;
- заходи з убезпеченням робочого процесу для медичних працівників та інших працівників, долучених до надання соціально значущих послуг, наприклад, засоби індивідуального захисту;
- аналітичні, інформаційні, адвокаційні заходи з питань поліпшення чи дослідження стану здоров’я населення;
- школи здоров’я;
- групи підтримки, психологічної реабілітації.
Загалом сфера громадського здоров’я настільки всеосяжна, що надає дуже широкі можливості для фінансування заходів, спрямованих на поліпшення якості та тривалості життя мешканців громади. Докладніше про розробку та фінансування програм громадського здоров’я можна дізнатись в операційному посібнику «Розробка та фінансування регіональних та місцевих програм громадського здоров’я»
Як здійснюватиметься планування діяльності та реорганізація ЗОЗ, у складі яких є підрозділи первинної та спеціалізованої медичної допомоги?
Не дивлячись на те, що в переважній більшості громад ЗОЗ первинного та спеціалізованого рівнів зареєстровані як окремі юридичні особи, існує певна кількість громад, для яких питання відокремлення цих підрозділів у окремі юридичні особи буде на часі у 2023 році. Так чи варто їх розділяти? Відповідно до довоєнних планів Міністерства охорони здоров’я розділення первинного та спеціалізованого рівнів медичної допомоги мало би відбутися ще до 1 липня 2022 року, але було відтерміновано у зв’язку із війною та воєнним станом. У свою чергу, очільниця НСЗУ пані Н. Гусак в інтерв’ю від 26 липня зазначила, що розділення первинного та амбулаторних спеціалізованих підрозділів, таких як поліклінічні відділення та/або амбулаторні реабілітаційні відділення, не є обов’язковим. Але в той же час, спеціалізована стаціонарна медична допомога та первинна ланка не будуть контрактуватись одночасно в одній юридичній особі. Тому власникам таких закладів варто задуматись про розділення таких підрозділів вже зараз.
Відповідно, виникає організаційне питання, чи відділяти первинну ланку і залишати спеціалізовану, чи навпаки відділяти спеціалізований підрозділ?
Саме наразі йде робота з фіналізації проєкту постанови КМУ «Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров'я» (далі Постанова), яка передбачає, серед іншого, подання планів спроможної мережі ЗОЗ в рамках госпітальних округів до 1 травня 2023 року, а також створення планів розвитку закладів цієї мережі на наступні 3 роки. Відповідно, подальші кроки з планування діяльності комунальних ЗОЗ необхідно робити з урахуванням цих вимог чи принаймні орієнтуватись на критерії визначення статусу закладів охорони здоров’я. Також пунктом 6 проєкту Постанови зазначено, що з 2024 року НСЗУ планує здійснювати закупівлі медичних послуг, спираючись саме на спроможну мережу. За словами заступника Міністра охорони здоров’я пана О. Яременка, вектором розвитку для тих лікарень зі спеціалізованими підрозділами, які не увійдуть у спроможну мережу, може бути розширена первинна медична допомога зі спеціалізованою консультативною поліклінікою, хірургією одного дня.
Очікується, що остаточна рекомендована модель та мінімальний перелік спеціалізованих послуг буде напрацьований у найближчий час. Тому якщо ваш ЗОЗ не потрапляє у спроможну мережу та не має потужних спеціалізованих стаціонарних підрозділів, то саме зараз час замислитись над тим, яку модель надання медичних послуг буде мати ваш заклад охорони здоров’я. І вже на основі цієї моделі приймати відповідні рішення про механізм виділення первинної чи спеціалізованої ланки та про подальшу реорганізацію закладу.
